0

Анатолій Вієвський: «В Україні, як це не прикро, алкогольна політика поки нікого не цікавить» (частина I)

Про алкогольну політику, алкоголь та пиво і наслідки для суспільства від їх споживання.

Зловживання алкогольними напоями – чи не першорядний чинник, що наносить українському суспільству непоправні матеріальні та моральні збитки. Допоки, держава нехтує проблемою, намагаючись популістичними діями підмінити комплексний та науковий підхід її вирішення.

Агресивна акцизна політика, абсурдні заборони та заходи обмежувального характеру в реаліях існування нашого суспільства не лікують цю хворобу, а навпаки, тільки поглиблюють проблеми, пов’язані з надмірним вживанням алкоголю населенням.

Саме тому, бесіда з найбільш фаховим спеціалістом у царині розробки та впровадження алкогольної політики, доктором медичних наук, лікарем-наркологом Анатолієм Вієвським має викликати зацікавлення у дійсних діячів, кому не байдуже майбутнє нашої країни.

З цим інтерв’ю варто ознайомитися хоча би для того, аби розвіяти багато вигадок і перекручувань фактів, які циркулюють в інформаційному просторі завдяки популістам та  “експертам грантожерного походження”.

 

Ігор Товкач: Анатолію Миколайовичу, прошу розповісти коротко про себе, щоб представитися читачам.

 

AnatolIy VIEvskiy

 

Анатолій Вієвський: Я сам людина активна. На такій посаді як «головний спеціаліст, головний нарколог», як не дивно, отримуєш мінімум прав і можливостей, приблизно настільки, наскільки «щоки надуваєш».

Велика частина мого фахового життя пов’язана не з Україною. А з впровадженням алкогольної та наркотичної політики в інших країнах.

З 1992 року я працював спочатку в різних проектах міжнародних організацій ООНівської родини. Мається на увазі Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров’я, Управління ООН по наркотиках і наркозлочинності.

Обов’язки були різні. Від простого наукового співробітника до радника проектів. І так протягом багатьох років. Одночасно вивчився алкогольній та наркотичній політиці як професії. Так само і алкогольній та наркотичній профілактиці як фаховій діяльності. Це реально і сформувало мене як спеціаліста, експерта. Оскільки професіоналів, які займаються такими речами в світі не багато.

 

ІТ: А в Україні?

 

АВ: В Україні двоє-троє людей мають подібну підготовку і реально займаються цими питаннями. Зараз, окрім мене, цим займається ще тільки одна людина. Цікавляться – ще можливо один-два. І не має потреби, якщо чесно, у більшій кількості фахівців.

У багатьох розвинених країнах так і взагалі своїх спеціалістів не має. Їх просто запрошують ззовні, коли виникає така потреба. От і я мав честь працювати на замовлення урядів декількох країн світу. Європейських, і такої екзотичної країни, як Бразилія. Вони також свого часу відчули потребу мати свою алкогольну політику. А в Україні мої заняття алкогольною та наркотичною політикою – це скоріше хобі.

 

ІТ: У нас все так добре?

 

АВ: В Україні, як це не прикро, алкогольна політика поки нікого не цікавить. І її по суті не має. Не визначені самі поняття і не має структури, яка потрібна для цього.

Щодо наркотичної політики, то іноді виникає інтерес, здебільшого коли його збуджують зовнішні організації. Пов’язані з темою СНІДу, наприклад. Чи коли ми створювали Моніторинговий центр з алкоголю і наркотиків. Але і це тільки фрагмент наркотичної політики – якісний моніторинг ситуації.

 

Оцінка рівня зловживання алкоголем в Україні

 

ІТ: Як би Ви могли зараз оцінити стан рівня зловживання алкоголем та пивом в Україні. Наше місце у порівнянні з іншими країнами? Взагалі,  це проблема, чи вона надумана?

 

АВ: Це проблема. Ми – європейська країна. Європа і Північна Америка споживають більше ніж 70% алкогольних напоїв у світі. Так що це безумовно проблема цієї частини світу.

Але якщо розібратися, хто ми і що ми у порівнянні до інших європейських країн, то тут є два зрізи. Перший – простий, кількісний. Але він не дає повної оцінки. Є більш складний зріз. Він має декілька, хоч і не багато критеріїв, але дає більш адекватну оцінку, адже кількісні параметри не виведеш точно. Мається на увазі зріз, пов’язаний з оцінкою алкогольної поведінки населення, як феномену взагалі.

Ну от по цифрах. Ми скоріше за все ближче всього до Великої Британії. Це так звана «середньовисока» група вживання алкоголю. А от по змісту – ми інші. Хоча останніми роками українці безумовно змінилися. Вони відійшли від совкового вживання в подвір’ях, підворотнях та інших випадкових місцях…

 

alcohol consumption

 

ІТ: Ще тільки відходимо, я б так сказав…

 

АВ: У великих містах скоріше за все ми майже відійшли. Процес співпадає завжди з розвитком ринку. Коли з’являється структурована пропозиція і структурується одночасно попит, то і поведінка змінюється. В Києві подібні форми поведінки зустрічаються не часто. Як людина, яка багато років прожила в Радянському Союзі, можу авторитетно заявити, що у ті часи вживання алкоголю ввечері компаніями молодих людей у дитячих садках – це була традиційна форма поведінки. Зараз ви цього майже не побачите.

А от що стосується стилю поведінки, то так само як ми не маємо алкогольної політики, то так само у нас картина різноманітна. Неоднорідна як по країні в цілому, так навіть в окремих локаціях вона відрізняється по вживанню.

З одного боку, у нас досить велика кількість молодих людей, які понад міри напиваються. Це так зване binge drinking. Цей феномен достатньо відомий в Європі і в світі. Для різних країн він по-різному важливий. Як не дивно – це один з феноменів Скандинавії, яка має набагато нижчі рівні споживання, ніж в Україні. Набагато – це в рази.

Далі буде…

Игорь Товкач

Игорь Товкач

Независимый эксперт рынка алкогольных напитков